Ще тільки розполовинився липень,
а вже зацвіли хризантеми.
Жовта і жовтогаряча —
палкі поцілунки осені.
Знак того, що дні коротшають.
Сонце котиться на захід і закочується у сад,
туди, під вікно, де цвітуть хризантеми —
жовта і жовтогаряча,
усміхнені та життєрадісні —
ангели-провісники осені.
Щойно ж достигли перші яблука,
а груші ж іще зелені,
викопали часник,
а редьку сіяти ще за рано —
може, аж на тому тижні...
Куди ж ви так поспішаєте, квіти осінні?
Літо — в повноті своєї розкоші —
зітхає “мементо морі”...
Ти, що намалював хризантеми
у третій день створення світу,
коли прийде моя осінь,
допоможи мені не боятися!
Жовта і жовтогаряча...
Сивина — це коли золото очищене,
сяє крізь ранковий туман,
крізь вечірній присмерк...
Ночі стають довшими, сонце хилиться на захід...
Під вікном цвітуть хризантеми,
ангели зазирають у шибку —
а літо ж
ще тільки розполовинилось....
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Спеши! - В. Навлинский Как то мне пришлось слышать весть из уст признанного пророка. Вот эта весть:
"Вот поднимутся от трех концов земли четыре вихря. Первый принесет акриды (зараженную саранчу). Второй - испепеляющие огненные камни. Третий вихрь - желтый. Четвертый вихрь принесет мир, но мир принят не будет. Тогда засядут правители, но успеха не достигнут, ибо Аввадон пришел в движение." (август 1968 г.)
А спустя много лет в другом месте через другого мужа Божия Дух Святой проговорил: " Вот вскоре всколыхнется мир, и люди будут толкаться- толкаться, метаться-метаться в разные страны, в разные страны, но это будет уже поздний час. Многие из народа Моего будут ходить из дома в дом и спрашивать друг друга: Как это могло произойти? Но ни у кого не будет в устах ответа, ибо это произойдет внезапно. Многих заберу к Себе, а многие погибнут и по плоти и духовно. Многие будут говорить Мне: "Господи, Господи, мы ходили с печальными лицами, одевались в траурные одежды..." а имени Моего они не знали..."
